Реферат на тему: «Особливості, види та причини порушення слуху. Фактори ризику»


План

1. Види та причини порушення слуху. Фактори ризику

2. Особливості проявів порушень слуху

Список використаної літератури

 

1. Види та причини порушення слуху. Фактори ризику

Детальний аналіз вад слуху глухих дітей та дітей ,які слабо чують дозволив Р.М.Боскіс визначити своєрідність психічного розвитку цих дітей та намітити основні напрямки диференційного навчання учнів з вадами слуху. Боскіс запропонувала нові критерії ,які враховують своєрідний розвиток дітей з вадами слуху:

А) ступінь втрати слуху;

Б) час виникнення втрати слуху;

В) Рівень розвитку мови.

Тому слід вважати із названих критеріїв наступні групи:

1) Глухі –діти,які народилися з порушеним слухом або втратили слух до початку мовного розвитку чи на ранніх етапах. До цієї групи відносять дітей, з такою ступінню ,яка лишає їх можливості природного сприймання та самостійного оволодіння нею. Вони оволодівають зоровим (читання з губ) та слухозоровим (за допомогою спеціальної апаратури) сприйманням словесної мови тільки в умовах спеціального навчання.Більше 85 дБ.

2) Діти,які пізно оглухли –ті,хто втратив слух в тому віці ,коли мова уже була сформована. У них може бути різна ступінь порушення слуху і різний рівень збереженості мови, оскільки при виникненні порушення слуху без спеціальної підтримки мова починає розпадатися. Ці діти мають навички словесного спілкування. Важливим для них є освоєння навиків зорового або слухозорового сприймання словесної мови. Менше 85 дБ.

3) Діти, з частковою втратою слуху- (туговухі) –в залежності від ступеня збереженості слуху деякі з них можуть в деякій мірі самостійно оволодівати мовою , але така мова звичайно має ряд суттєвих недоліків,які підлягають корекції під час навчання.

На думку, Я.С.Тьомкіна , глухота також як і туговухість , представляє собою значну втрату слуху , при якому випробовуються труднощі при розмові, хоча до глухоти відноситься повна втрата слуху. Також автор звертає увагу на те, що глухота , в деяких умовах може частково відновлюватися , перетворюючись у туговухість , так я к і туговухість може перерости у повну глухоту. Тому при лікуванні порушення слуху в кожному випадку враховується стан слухового апарату даного хворого та немає необхідності класифікувати хворих по ступеню порушення слуху. Значення зорового сприймання мови зростає в залежності від тяжкості порушень слуху.

Принципіальна відміна часткового дефекту від тотального визначається можливістю дитиною хоча б в малій степені засвоїти мову за допомогою слуху.

Для виявлення причин порушення слуху необхідно прослідкувати всі спадкові фактори,які можуть обумовити появу порушення слуху у дитини. Сучасні дослідники в області сурдопсихології (Д.И. Тарасов,А.Н. Насєдкін,В.П. Лєбєдев та ін..) прийшли до висновку,що всі причини та фактори порушення слуху слід розділити на 3 групи:

- 1.Перша група-фактори,які впливають на плід,який розвивається під час вагітності матері або призводить до інтоксикації організму матері в цей період. Це вроджена вада слуху.

- 2.Друга група-це причини та фактори , які призводять до виникнення спадкової глухоти або туговухості.

- 3.Третя група-факторі ,які діють на цілісний орган слуху дитини в процесі її життя. Це надбані вади слуху.

Порушення слуху виникають в результаті захворювань,які вражають , середнє або внутрішнє вухо,слуховий нерв. Якщо вражене внутрішнє вухо стволова частина слухового нерву, в більшості випадків настає глухота, якщо ж середнє,то частіше спостерігається часткова втрата слуху.

Вчені ще виділяють так звані фонові та маніфестні фактори. Фонові фактори,або фактори ризику ,утворюють сприятливий фон для розвитку глухоти або туговухості. Маніфестні фактори викликають різке погіршення слуху.

До числа фонових факторів,частіше спадкового виникнення,слід віднести різні порушення обміну речовин,які ведуть до поступового накопичення шлаків в організмі,які погано впливають на різні органи та системи,в тому числі орган слуху. Фоновими факторами може бути перенесена матір`ю під час вагітності вірусними інфекціями,або вплив антибіотиків,які вживала мати,або асфіксація при родах.

Дослідження Л.В. Неймана (1959 р.) свідчать про те,що 70% випадків втрати слуху виникають у віці 2-3 років.

Зниження або відсутність слуху обмежує можливість пізнання оточуючого світу , заторможує розвиток пізнавальних процесів. Впливає на пам`ять,мислення. У дітей може виникнути тяжка психічна реакція на те,що вони не чують багатьох звуків або чують їх спотворено, не розуміють,що їм говорять. Це іноді призводить до повної відмови дитини від будь-якого спілкування, навіть до психічного захворювання.

Відомий французький філософ,гуманіст Мішель Монтель, в XVI ст. писав: « Більш тяжкий фізичний недолік,ніж сліпота. Він лишає людину її головної якості – здатності швидкого та вільного спілкування. Глухота - недолік соціальний по преимуществу. Він пряміше ,ніж сліпота, порушує соціальні зв`язки особистості.»

Погіршення або втрата слуху-повне або часткове зменшення здатності виявити або зрозуміти звуки. Викликаний широким діапазоном біологічних факторів та факторів оточуючого середовища. Звукові хвилі змінюються по амплітуді та частоті.

Амплітуда-найвище змінення тиску звукової хвилі.

Частота – число циклів в секунду синусоїдного компоненту звукової хвилі.

Глухота — неспроможність сприймати звукові подразники, втрата слуху або таке його пониження, при якому неможливе розбірливе сприйняття мови. Глухота буває вродженою або набутою.

 

2. Особливості проявів порушень слуху

У дітей з порушеннями усіх трьох груп можливі ще додаткові первинні порушення різних органів та систем. Відомо декілька форм спадкового порушення слуху, яке сочетается з враженням зору, шкіряної поверхності , почок та інших органів (синдром Ушера , Альстрема,Альпорта,Пендреда та ін..) .

-            Рухи підстави стремена викликають зміни тиску рідині у внутрішньому вусі, порушення діяльності вестибулярного апарату;

-            різні варіанти порушення зору;

-            мінімальна мозкова дизфункція ,яка призводить до первинної затримки психічного розвитку;

-            широке враження ,викликаючи олігофренію;

-            порушення мозкових систем,які ведуть до дитячого церебрального паралічу та іншим змінам в регуляції рухової сфери;

-            локальні порушення мовно-слухової системи мозку (коркових та підкоркових утворень)

-            захворювання центральної нервової системи та всього організму, які призводять психічні розлади (шизофренія,маніакально-депресивний психоз);

-            тяжкі захворювання внутрішніх органів;

Можливість глибокої соціальноприводячи до розповсюдження хвилі на базальну мембрану равлика. Слухові волоски волоськових кліток спірального органу, розташованого на базальній мембрані, упроваджені в покривну мембрану і коливаються під впливом хвилі, що пересувається.

Коливання слухових волосків волоськових сенсорних кліток викликають деякі біоелектричні явища. Мікрофонні, змінні електричні коливання равликів, що точно передають частоту і інтенсивність дратівливого тону, виникають приблизно на 0,5 мс раніше потенціалу дії VIII черепного нерва.

Наявність даного латентного періоду свідчить про те, що в місці зіткнення волоськових кліток і дендрітов нерва равлика виділяється якийсь, поки не ідентифікований, нейротрансмітер. Всі нейрони нерва равлика активуються за наявності роздратуванні певної частоти і інтенсивності.

Набуте порушення слуху ,яке виникло внаслідок травми черепа, може бути пов`язане з порушенням не тільки рецепторного відділу слухового аналізатору, але й його провідних шляхів та коркової частини. Перенесений дитиною менінгіт або менінгоецефаліт може викликати порушення слуху й призвести до мозкової недостатності .

Таким чином, у глухих та слабочуючих дітей,окремо від порушень слуху можуть зустрічатися наступні види порушень:

-                     -педагогічної занедбаності.

Психічний розвиток дітей з порушеннями слуху — це своєрідна дорога розвитку, що здійснюється в особливих умовах взаємодії із зовнішнім світом. При цьому дефіцитному типові порушеного розвитку первинний дефект слухового аналізатора веде до недорозвинення функцій, пов'язаних з ним найтісніше, а також до уповільнення розвитку ряду інших функцій, пов'язаних із слухом опосередковано.

Розвиток дитини відбувається в процесі чуттєвого сприйняття оточуючого світу , яке пов`язане з діяльністю різних органів чуття: зору, слуху,дотику,смаку. Основною особливістю слуху є відображення зовнішнього світу в формі звукових образів. Для вивчення причин вад слуху в кожному конкретному випадку необхідно просліджувати всі спадкові фактори ,які можуть обумовити появу порушення слуху у дитини.

В перші роки життя дитина з вадою слуху мало відрізняється від дитини зі збереженим слухом. Вона може бути більш спокійною,оскільки більшість звуків,які супроводжують життя його сім`ї і ті,якими повна вулиця на неї діють в меншій степені ,а дітей,які чують,вони викликають переляк,страх,порушення сну.

 

Список використаної літератури

  1. Нейман Л. В. Богомильский М. Р. Анатомия, физиология и патология органов слуха и речи. М., 2001. – 224 с.
  2. Боскис P.M. Учителю о детях с нарушениями слуха. - М., 1988.
  3. Дефектология. - 1991. - № 1. - С. 81 - 88.
  4. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии / Под ред. И.И. Ильясова, В.Я. Ляудис. - М., 1980. - С. 228 - 232.
  5. Выготский Л. С. Мышление и речь // Собр. соч.: В 6 т. - М., 1982. - Т. 2. - С. 19)

 

Яндекс.Метрика