Реферат на тему: "Форми перекладу"

 Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1.Переклад та його форми……………………………………………………….4

2.Усний переклад………………………………………………………………….5

3.Письмовий переклад…………………………………………………………….7

 

Висновок…………………………………………………………………………..10

Література……………………………………………………………………….…12

 

Вступ

Вольте казав: «Знати багато мов — значить мати багато ключів до одного замка.» І він був, і являється по цей час правим. Незнаючи інших мов, люди ніколи б не дізнались про цінності, культуру, звичаї, а також традиції інших народів. Ніхто і ніколи не зміг би прочитати твори зарубіжних письменників, розкрити для себе світ невідомої чарівної культури іншої країни. Тому переклад являється дуже важливою складовою життя кожного суспільства, кожної нації загалом.

Хотілося б і окремо зазначити, що переклад – це надійний спосіб прокладання мостів взаєморозуміння між різними націями і народами. Він постійно служить збагаченню людських потреб у галузікультури і духовності. Коло теоретичних та практичних проблем, пов'язаних з йогостатусом і роллю в розвитку сучасного суспільства, надзвичайно широке. Досліджуючи мову перекладів, тобто мови оригіналу (МО) та мови перекладу (МП) в лінгвістичному аспекті, отримуємо можливість краще вивчити не лише словниковий склад кожної мови, але й характер граматичних їхніх систем і можливості та особливості синтаксичного структурування, виявити формально-семантичні співвідношення двох чи більше мов (у даному випадку української та румунської), які мають за мету відтворити той самий денотат (референт) чи ту саму семантичну пропозицію. Процес перекладу як перетворення одиниць структури мови оригіналу на одиниці структури мови перекладу встановлює між цими одиницями відношення еквівалентності, адекватності чи варіантності.

     Відомо, що при перекладі абсолютної тотожності між оригіналом і перекладом досягти неможливо. Їх тісний зв'язок, як у плані змісту, так і в плані вираження, позначають термінами "еквівалентність" або "адекватність". Ці терміни нерозривно пов'язані між собою, у перекладі з латинської мови означають "так само". Проте через їх складність та багатогранність у різних працях з перекладу помітні серйозні розбіжності щодо їх визначення. Наприклад, німецький дослідник В. Коллер пише, що терміни "aequivalenz" (нім.) / "equivalence" (анг.) є багатозначними. Вони містять такі значення, як змістова, текстуальна, стилістична, експресивна, комунікативна й прагматична подібність оригіналу та перекладу; також містять подібністьефекту, спрямованого на реципієнтів оригіналу та перекладу.

 Деякі дослідники називають здатність тексту перекладу відображати оригінал "адекватністю", інші – "еквівалентністю". В українській мові під "еквівалентністю" розуміють властивості за значенням прикметника "еквівалентний", тобто рівноцінний, рівнозначний, який повністю замінює що-небудь, а термін "адекватність" передає поняття правильного відтворення в уявленнях, поняттях, судженнях, об'єктивних зв'язків і відношень дійсності. Як бачимо, ці терміни не є дублетами, тому їх співіснування не тільки допустиме, але й доцільне.

 

1. Переклад та його форми

Для того, щоб розглядати види перекладу, насамперед потрібно розібратися із самим поняттям перекладу. Отож, що ж таке переклад? Пере́клад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Зіставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом зіставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу.

При перекладі не лише не передається ціннісна картина, а повністю змінюються ціночні сенсорні метафори. Окрім того, текст як відображення концептуальної картини світу автора не може бути цілком адекватним концептуальній картині світу читача.

Переклад є однією з важливих форм міжкультурних взаємин. Оскільки знання іноземних мов і в давні часи, і сьогодні не можна назвати масовим, перекладачі виступають посередниками між народами, які спілкуються в найрізноманітніших сферах життя. Окрім посередницької функції, перекладні твори виконують і творчу, продуктивну місію, бо завжди були важливим стимулом розвитку національних мов, літератур, культур.

Спочатку переклад виконувався винятково людиною, але були спроби автоматизувати та комп'ютеризувати переклад текстів природними мовами (машинний переклад)

Окрім інтерлінґвістичного перекладу (з однієї національної мови на іншу), Р. Якобсон у праці «Мовознавчі аспекти перекладу» (1958) виділив інтерсеміотичний переклад, який полягає в перекодуванні твору з однієї знакової системи в іншу (наприклад, екранізація літературного твору). До інтерсеміотичного перекладу наближені такі форми адаптації, як прозовий переказ змісту поетичного чи взагалі образного тексту тією самою або іншою мовою, і навпаки — переклад прози віршами, а також критичне тлумачення літературного твору.

Мистецький (художній) переклад — це відтворення літературного тексту засобами іншої мови з якомога повнішим збереженням його мистецьких якостей.

За тематичним змістом текстів переклад може поділятися на літературний, технічний, юридичний, економічний та інше. Найбільш давнім у історії людства вважається письмовий переклад релігійних текстів, перш за все книг Старого заповіту та Нового заповіту Біблії.

У наш час дуже поширеним є переклад та локалізація веб-контенту та програмного забезпечення.

Щодо форм перекладу то вони бувають різними, кожна з них виконую свою роль та фунції, без чого взагалі переклад був би неможливим.

Розрізняють такі форми перекладу:

  •                         усний (послідовний і синхронний, з аркуша),
  •                         письмовий,
  •                         опосередкований (здійснений не з оригіналу, мовою якого перекладач не володіє, а з посередника — перекладу цього тексту на третю мову),
  •                         авторизований — переклад, переглянутий і схвалений автором або зроблений за згодою автора,
  •                         автоматичний (машинний),
  •                         Реферативний переклад.

 

 

2. Усний переклад

Усний переклад - це поняття, що поєднує усі види перекладу, що припускають усне оформлення, у тому числі такі самостійні види перекладу, як послідовний, синхронний та переклад з листа.

Чим же відрізняються усний та письмовий перекладачі? "Interpreter" = "Усний", "translator" = "письмовий" (традиційно); у німців: "Dolmetscher" - дуже старе запозичення з російського "товмач", а письмовий - "Ubersetzer". Тобто у колишнім розумінні усний перекладач "Тлумачить" те, що говорить іноземець. А письмовий "переносить" в іншу мову (порівн. значення німецького дієслова "ubersetzen"), перетворює в інший письмовий текст. Дуже популярна думка, що це два принципово різні види діяльності з різними задачами і різними вимогами до перекладача. Що ж у них тоді спільне? Обидва - процеси перекодування, перевисловлювання. Тільки усний переклад - це перекодування звучного, усного мовлення в звучну мову, без письмової фіксації і до того ж спонтанне.

В сучасних умовах письмовий переклад також робиться звичайно в умовах дефіциту часу, однак вимоги точності, еквівалентності перекладу оригіналу при письмовому перекладі залишаються більш високими, чим при усному.

Усний переклад завжди здійснюється в ситуації мовного спілкування - прямого (усний послідовний переклад) і звукового - через навушники (синхронний переклад). Усний переклад вимагає додаткових навичок психічної стійкості і фізичної витривалості (stamina).

Багато перекладачів сполучають обидва види діяльності, але в навчанні необхідні розходження. Усному перекладачу необхідний тренінг усного сприйняття, тобто аудировання, тренінг пам'яті, активне володіння ораторським мистецтвом. Письмовому перекладачу необхідно в процесі навчання познайомитися з максимально великою кількістю різновидів письмових текстів, включаючи дуже складні: юридичний, патентний, музикознавчий, філософський.

Прийоми, які використовуються в усному перекладі.

1. Мовна компресія - тобто подача вихідного тексту в більш компактній формі, спрощення синтаксичної структури тексту і виключення слів, що містять другорядну інформацію.

Звичайно, мовна компресія використовується значно ширше при синхронному перекладі через його специфіку - тут не такі високі вимоги до збереження стилю оратора і повноти передачі інформації, як при послідовному, але звичайно усні перекладачі-професіонали говорять у середньому швидше, ніж оратори і тут може виникнути інша проблема - заповнювання ефіру: наприклад, оратор говорить дуже повільно, а перекладач -швидко, так ще і з компресіями. Створюється враження "рваного" тексту, чи неповного, тому важливо "йти в ногу" з оратором і заповнювати виникаючі паузи, використовуючи прийом описового перекладу, що подовжує текст: наприклад, замість " обставини, що ускладнюють," можна сказати "обставини, що ускладнили ситуацію". Чи: геноцид -винищування людей; тонометр - прилад для виміру тиску і т.і.

2. Генералізація - тобто узагальнення. Часто, наприклад, конкретнепоняття вже кілька разів вживалося в мові, і для скорочення обсягу тексту, з метою мовної компресії.

Генералізація використовується тоді, коли перекладач починає відчувати перевантаженість мови экзотизмами, "що затьмарюють" зміст та ускладнюють його сприйняття.

3. Антонімічний переклад:

ніхто не любить = усі ненавидять;

ніхто не відмовиться = усі погодяться - він розширює межі волі мови і підсилює смислові акценти.

4. Компенсація - різноманітні випадки відшкодування втраченого в перекладі, наприклад, за допомогою емоційно пофарбованої лексики:

"Не може він упокоритися з цією ситуацією" =

"З цією ситуацією він ніяк не може упокоритися".

Текстові жанри в усному перекладі.

1. Інформаційне повідомлення - короткий текст, що містить загальнозначущу нову інформацію з області політики, культури, мистецтва, громадського життя, спорту.

2. Інтерв'ю - публічний діалог, що складається з питань і відповідей, або присвяченій якій-небудь темі. Особливості перекладу - передати емоційно-оцінну зафарбованність, індивідуальний стиль.

3. Переговори, дискусія - офіційна бесіда за участю двох чи більш сторін, ціль якої - з'ясування будь-яких заздалегідь відомих питань або вироблення будь-якого рішення.

Особливості:

а) непередбачуваність;

б) можливість виникнення конфліктної ситуації.

Роль перекладача - зберегти нейтральну позицію транслятора і використовувати максимально свої дипломатичні здібності;

в) знання формул офіційного етикету і стилістики нормативного офіційного спілкування;

г) знати особливості юридичної і фінансової лексики.

4. Публічна мова - привітальна, заключна, політична, святкова, жалобна...

Особливості:

а) сувора закінченість;

б) присутність емоційно пофарбованої лексики;

в) повтори;

г) елементи імпровізації.

5. Декларація і маніфест.

Декларація - це колективна, спільно вироблена заява, підсумок переговорів.

Маніфест - публічна колективна заява своєї позиції.

Особливості:

- струнка структура;

- комплексні формулювання;

- складність синтаксису;

- присутність юридичної термінології;

присутність в основі письмового тексту.

 

 

3. Письмовий переклад

  Переклад традиційно трактується як один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, як дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Перекладні твори стають частиною національної літератури, сприяють її збагаченню й розвитку, а з іншого боку, завдяки перекладам значно розповсюджуються літературні жанри й стилі, художні прийоми.

  Отже, як би не прагнули національні літератури самоіндетифікуватися та зберегти свою самобутність, їх зближення відбувається постійно, що дає змогу визнати уніфікацію літературного процесу в країнах, культурні контакти між якими зберегли давню традицію.

 У сучасних умовах глобалізації, коли відкриваються й розширюються ринки, виникають нові ділові й культурні зв'язки між народами та державами, діяльність перекладача як посередника між культурами набула особливого значення. Кожна організація, фірма або агентство має свій неповторний напрямок роботи і бізнесу. Тому у кожного замовника відмінні один від одного тексти, документи і матеріали, які необхідно перекладати.

За багато років роботи команда перекладачів нашого бюро перекладів освоїла різні текстові напрямки й теми. Найбільш поширені текстові напрямки й теми, що перекладаються у нашому бюро перекладів:

- Технічні тексти

- Медичні тексти

- Установчі документи

- Юридична документація

- Художні переклади

- Переклади літературних текстів

- Переклади особистих документів (довідок з РАГСу, довідок з місця роботи, з медичних закладів, паспортів, дипломів, атестатів тощо).

- Переклади особистої переписки, як у паперовому, так і в  on-line вигляді.

- Переклади ділової переписки, як у паперовому, так і в  on-line вигляді.

- Переклади слайдів

- Переклади етикеток

- Переклади сайтів

- Переклади газетних і журнальних статей.

            При необхідності письмовий перекладач залучає різні допоміжні джерела інформації. які забезпечують йому фонові знання про текст: словники. довідники, консультації з фахівцями.

Письмовий переклад - це вид перекладу, в якому першотвір і друготвір у процесі перекладу виступають у вигляді письмово зафіксованих текстів, тобто це перевираження письмового тексту, створеного однією мовою, у письмовий текст іншою мовою. Адже переклад - не тільки нова інтерпретація оригіналу; він представляє оригінальний текст по-новому, вводить його в іншу культурну систему, якій властиві інші орієнтири й точки відліку на осях координат. Тай самий переклад живе в цій новій системі координат абсолютно самостійним життям, яке не завжди схоже на життя оригіналу. 

Письмовий переклад має свої особливості:

По-перше він жорстко не прив'язаний до трансформаційної або денотативної моделі. Скажімо, не такою ж мірою, як усний послідовний, де чітко вимальовується денотативна модель, чи синхронний, в якому переважають трансформації. Перекладаючи письмово, перекладач користується як прямими міжмовними трансформаціями, так і застосовує вільну інтерпретацію смислу вихідного тексту.

По-друге, переважання тієї чи іншої моделі перекладу пов'язане з жанром тексту оригіналу і його стилем чи, радше, з тим, в якій мірі можливі прямі відповідності між мовним оформленням смислу у вихідній мові і мові перекладу.

Очевидно, що, наприклад, у поезії можливість прямих відповідностей мінімальна, а перекладаючи технічний чи науковий текст (технічний переклад), інтерпретатор, навпаки, нерідко вдається до прямих відповідників. Переклад художньої прози посідає в цьому випадку проміжне місце: там, де можливо, — трансформації, і перехід до інтерпретації в тому разі, коли прямі трансформації неприпустимі з погляду вірності оригіналу.

На відміну від усного, письмовий переклад як комунікативний акт не спрямований на конкретного адресата і необмежений вимогами конкретної особи чи групи. Він виконується відповідно до загальноприйнятих термінологічних та інших стандартів художньої, наукової і технічної прози.

Саме тому до письмового перекладу висуваються вищі вимоги — це письмове джерело і воно повинне задовольняти всі норми граматики, стилістики й орфографії цільової мови. Перекладаючи усно, інтерпретатор може дещо випустити і вибрати не зовсім відповідний синонім — його зрозуміють (і в цій ситуації — це головне для слухача) і відразу забудуть все несуттєве для розуміння. З письмовим перекладом все по-іншому, адже його буде читати не одна людина. До нього, якщо він містить важливу інформацію, будуть не раз звертатися, переказувати його, цитувати у своїх працях. А переклади роману, оповідання, вірша стануть невід'ємною частиною (української, німецької тощо) літератури, хоча написані вони, скажімо, англійською чи китайською.

Випливає висновок, що перекладати письмово потрібно по-іншому, ніж усно. І справа тут не тільки в жорсткіших вимогах, а передусім, у тому, що у процесі письмового перекладу слід врахувати всі чинники, які визначають вибір перекладного еквівалента.

 

Висновок

Переклад - один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу - донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і ближче ознайомити його з відповідним текстом. Перекласти означає точно й повно висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форми.

Розвиток науки у наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що з'являється в різних країнах у наукових періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, монографіях тощо.

Переклад:

 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови;

2) результат цього процесу.

Процес перекладання - це цілеспрямований процес, який охоплює такі етапи: 1) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту; 2) аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою; 3) відтворення змісту рідною мовою.

Оскільки переклад - це передавання змісту того, що було висловлено, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Згідно з теорією перекладу немає неперекладних матеріалів, є складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладання пов'язані з недостатнім знанням мови оригіналу, мови, якою перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників.

За формою переклад переділяють на усний і письмовий.

Усний переклад використовують для обміну інформацією під час особистого контакту фахівців під час укладання контрактів, на виставках, міжнародних науково-технічних конференціях, симпозіумах, на лекціях, під час доповідей тощо. На відміну від письмового перекладу усний роблять негайно, не маючи можливості послуговуватися довідковою літературою.

Усний переклад може бути послідовним або синхронним.

Послідовний переклад - це усний переклад повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Важливо, щоб переклад здійснювався у паузах після логічно завершених частин, щоб був зрозумілий контекст.

Синхронний переклад робить перекладач-професіонал одночасно з отриманням усного повідомлення.

Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають.

Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає усім нормам літературної мови.

За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:

  •                         суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв'ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;
  •                         художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма). Художній переклад дає змогу кожному народові долучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної культури. Твори світової класики українською перекладали Леся Українка, Іван Франко, Микола Зеров, Борис Тен, Максим Рильський, Микола Лукаш, Григорій Кочур та багато інших;
  •                         науково-технічний (технічний) - переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами.

Повний переклад наукового тексту здійснюють за такими етапами: читання всього тексту з метою усвідомлення змісту; поділ тексту на завершені за змістом частини, їх переклад; стилістичне редагування повного тексту (слід оформити текст відповідно до норм літературної мови, усунути повтори; усі терміни і назви мають бути однозначними; якщо думку можна висловити кількома способами, перевагу слід віддати стислому, якщо іншомовне слово можна без шкоди для змісту замінити українським, то варто це зробити).

 

Література:

1. Алексєєва І.С. Профессиональный тренинг переводчика. - С-П., 2001.

2. Міньяр-Белоручев Р.К. Теорія і методи перекладу. - М., 1980.

3. Міньяр-Белоручев Р.К. "Записи в устном последовательном переводе". М., 1997.

4. Латишев Л.К., Провоторов В.І. "Структура и содержание подготовки переводчиков в языковом вузе". М., 2001 НВЧ-Тезаурус.

5. Лановик 3. Художній переклад як проблема компаративістики // Літературознавча компаративістика. — Тернопіль, 2002. — С. 256–271.

6. Лановик М. Перекладознавчі проблеми компаративістики крізь призму літературознавчих теорій // Літературознавча компаративістика. — Тернопіль, 2002. — С. 272–309.

7. Мешков О. Лемберт М. "Практикум по переводу". М, Янус-К, 1997.

8. Карабан В. "Переклад англіїської наукової технічної літератури" (ч 1,2) Нова книга, 2001.

  1. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу: Навч. посібник для студентів. — Київ: Юніверс, 2003. — 280 с.

10.http://pidruchniki.ws/1589031540670/dokumentoznavstvo/pereklad_redaguvannya_naukovih_tekstiv

Яндекс.Метрика